З метою оптимальної адаптації учнів до середньої школи та в роботі з саморозвитку дитини
учителям-предметникам слід більше уваги приділяти особистісному
спілкуванню з учнями ( без врахування їх успіхів в навчальній діяльності
з даного предмета: якомога частіше говорити з учнями, важливо, щоб
бесіди не стосувались певного вчинку дитини, а були пов’язані з її
інтересами, життям, здоров’ям, друзями).
Обов’язково включати в навчання елементи гри!!!
В контактах з дітьми бути конгруентними, чесними, відвертими.
В організації навчально-виховної діяльності враховувати вади здоров’я: знижений зір, сколіоз.
Слід звернути увагу на таких учнів у яких виражена тенденція до
збудливості, коли усім керують емоції. Тому і підхід особливий: уникати
гострих кутів, щоб не ускладнювати відносин і гальмувати збудливість.
Потрібно розмовляти з ними спокійним тоном, не підвищувати голосу і ніколи не вирішувати проблему, коли учень збуджений.
Звернути увагу на дітей, у яких переважають гальмівні процеси. Бажано
не вимагати від них термінового виконання роботи - адже їх активність
зростає поступово, не вимагати швидкої зміни невдалих формулювань під
час усних відповідей – їм потрібен час для обдумування і виправлення
помилки.
Період навчання у середній школі сензетивний
для формування мотивів навчання: “Для життя вчимося, а не для школи”,
“Яким я стану -залежить тільки від мене!”, “Я дорослішаю - і це накладає
на мене велику відповідальність за те, що відбувається навколо мене”.
Формувати ці мотиви, значущі цінності можливо тільки за умови власного
позитивного прикладу.
